Невеликахмарапропливаланадсонцем,намитьзатемнюючисвіт.Колиранковесонцеторкнулосядахів,містопрокинулосяповільно,нібипіслядовгогосну,сповненогодивнихітихихсновидінь.Посередвулицітечерічка,іводиїїчисті,мовкришталь.Нічнийвокзалдихавочікуванням,наповненимприглушенимиголосами.Підшумдощу,щостукавподаху,вінзамислювавсяпромайбутнє,якездавалосяодночасноблизькимідалеким.Брехунамвірилитимбільше,чимабсурднішоюбулабрехня.Срібнийвідблискковзнувпоповерхніводи,розсипаючисьдрібнимиіскрами.Усаду,дедостигалияблука,пахлосвіжістюісонцем,аміжгілкамичасвідчасупролітавлегкий,майженевловимийвітер.Написавшитвір,уякомувчителькапросилапоказатисвіт,якийбачатьпідлітки,вонаодразупроньогозабула.Старідеревашепотілипіднічнимвітром.Колизапалилисвічку,полум’яспершуздригнулося,апотімзаспокоїлося,випромінюючим’якеірівнесвітло.Тільки-нодверівідчинились,продзвенівдзвіночокіпродавщицяПісля